Манайло Федір Федорович
(1910-1978) Український живописець, батько художника І. Манайла. Працював у галузі станкового та монументального живопису, автор пейзажів, натюрмортів та сюжетних композицій. Народився в с. Іванівці Мукачівського району Закарпатської області. У 1928-1934 рр. навчався у Вищій художньо-промисловій школі в Празі у В.Г. Бруннера (Vratislav Hugo Brunner) та Зденека Кратохвіла. В 1930 році здійснив подорож Францією, відвідав Париж, Марсель, Ліон. Викладав малювання в сільській школі в Іванівцях (1937), декоративне мистецтво в Ужгородській ремісничій школі (1937-1945). Жив та працював в Ужгороді (з 1937 р.). Працював головним художником закарпатського обласного Будинку народної творчості (з 1947 р.), був вибраний головою управління Закарпатської організації союзу художників УРСР, входив до складу творчої групи в будинку творчості ім. Коровіна в Гурзуфі (1963). Займався вивченням фольклору, етнографії, побуту Закарпаття. Один із засновників, заступник директора по науковій роботі і викладач Ужгородського художньо-промислового училища (1946-1955). Заступник директора Закарпатської картинної галереї в Ужгороді (з 1947). Один з ініціаторів створення Закарпатського музею народної архітектури і побуту в Ужгороді (1965). Як художник-консультант брав участь в зйомках кінофільму С.Й. Параджанова «Тіні забутих предків» (1964; Кіностудія ім. О. Довженка). Член Національної Спілки художників України (1946). Народний художник України (1977). Експонент республіканських українських художніх виставок (1945, 1947, 1949, 1957, 1958) в Києві; обласних виставок образотворчого мистецтва Закарпаття (1946, 1950, 1952, 1954, 1955, 1956) в Ужгороді, Києві, Москві; Всесоюзної художньої виставки (1957) в Москві. Провів персональні виставки в Ужгороді (1961) і Києві (1962). Його картини експонувалися на виставці закарпатських художників у Празі (1933). Роботи знаходяться в найкращих музеях України та приватних колекціях в усьому світі.
